Хто такі П’ятидесятники?
Дата публикации: 2016-12-08

На сьогоднішній день, приблизно 50 % християн зараховують себе до Католицької Церкви, 35% являються представниками протестантських течій, і 15% називають себе  православними. Протестантизм, так само, як і католицизм та православ’я, має чимало своїх напрямків та конфесій. П'ятидесятництво - одна з найчисельніших протестантських церков у світі, вчення якої виникло на ґрунті баптизму, наслідуючи висхідні віросповідні та культові принципи пізнього протестантизму. На сьогодні, за різними джерелами, кількість п'ятидесятників у світі сягає від 450 до 600 млн.



Що означає назва цієї конфесії?

П’ятидесятники офіційно називаються євангельськими християнами, або християнами віри євангельської. Загальновживана назва «п’ятидесятники» походить від юдейського свята П'ятидесятниці (відомого сьогодні як Зелені свята, Трійця), яке всі юдеї і християни святкували на 50-ий день після Пасхи. Саме під час цього свята відбулося зішестя Святого Духа на апостолів, яке супроводжувалося шумом з неба та вогняними язиками. Коли Дух Святий зійшов на перших християн під час спільної молитви, вони заговорили іншими мовами. Саме на основі цього свята і пов’язаних з ним подій п’ятидесятників називають п’ятидесятниками.

 


Чим п’ятидесятництво відрізняються від інших конфесій?

В загальному кажучи, п’ятидесятники додержуються тих самих основ віри, які були сформульовані Нікейським загальноцерковним собором ще в далекому 325 році (так званий Символ Віри). Втім, вони не додержуються якоїсь традиційної літургії (форми), а проводять свої зібрання в простоті, на основі баптистської моделі богослужіння, де основними складовими є: 1) проповідь: читання і пояснення Біблійних текстів 2) спів: загальноцерковне прославлення та сольні номери, 3) молитва: Отче наш, і власна від серця; 4) збір коштів: десятина та різні пожертвування. На рівні окремих громад п’ятидесятники також практикують омиття ніг перед Причастям (за прикладом Христа, Який омив ноги Своїм учням).
Але найбільшою особливістю п’ятидесятників є віра в те, що хрещення Духом Святим звершується Богом і сьогодні; на практиці це проявляється у вигляді голосних емоційних молитов на інших мовах (відомих і невідомих). Втім, вони не тільки моляться на інших мовах, але інколи й вияснюють їх зрозумілою мовою, пророкують та моляться за уздоровлення хворих, адже, посилаючись на вчення апостола Павла, стверджують, що Дух Святий наділяє віруючих різними духовними дарами та силою для збудування Церкви, формування духовності людини, проповіді Євангелія в світі. Святий Дух, що зійшов на землю для творення Христової Церкви, пробуває не в безмовних стінах храму, і проявляє Свою благодать не через дотримання різноманітних церковних обрядів, але живе і діє в серці кожного віруючого, який покірний Христовій Євангелії.

 

Чому п’ятидесятники не вірять в Марію, і не визнають інших церковних святих?

Вони визнають, що тільки Ісус Христос є єдиним посередником між Богом і людьми, і Його жертва є достатнім засобом відкуплення від усіх гріхів. Посередництво різних святих та угодників Божих вважається неможливим, оскільки ці праведники вже звершили своє служіння на землі, і тепер спочивають від усіх земних тягарів та боротьби. Служіння ж Посередника і Заступника здійснює Христос, Який Воскрес, і в тілі піднявся на небо, та Дух Святий, Який з неба зійшов на всяке тіло. Посередництво є земної церкви має корисну, але не рятівну роль. Марію, матір Господа, вони визнають благодатною, благословенною та блаженною, але не віддають їй Божественних почестей, бо вона людина, творіння Боже. Її шанують не тим, що величають царицею небесною, чеснішою від херувимів, і славнішою від серафимів, але тим, що виконують її заповідь, яку записав апостол Іван: «Зробіть усе те, що Він (Христос) вам скаже» (Ів.2:5). А Христос ніколи не говорив їй вклонятися, чи в ім’я її молитися, лише, коли висів Він на хресті, то наказав апостолу Івану взяти Марію до себе. І як наказав Христос, то так п’ятидесятники і роблять,- вони прийняли її нетлінний образ в серце своє, наслідуючи її покору, слухняність та віру.

 

Які церковні свята та священнодії визнають п’ятидесятники?

Вони визнають всі основні церковні та державні свята: Різдво, Новий Рік, Водохреща, Стрітення, Благовіщення, Великдень, Вознесіння, Трійця, Преображення. Мають і своє, суто протестантське свято, День Подяки або Свято Жнив, яке відзначають особливим чином кожної осені. Богослужіння п’ятидесятники проводять у неділю і серед тижня в домах молитви, а за необхідності – в орендованих приміщеннях та інших місцях.
Визнають основні священнодії: Водне хрещення через повне занурення у дорослому віці; Вечеря Господня чи хліболамання з використанням прісного хліба і виноградного вина чи соку; Молитви з покладанням рук (при висвяченні служителів, молитві над дітьми, над тими, що беруть шлюб, над хворими, а також під час молитви про хрещення Духом Святим). П’ятидесятники відкидають рятівну роль таїнств, але не обмежують їх значення лише символічністю.

 

Що п’ятидесятники визнають за духовний авторитет?

Духовним авторитетом, прикладом та мірилом (каноном) для них є Слово Боже: написане (Біблія) та втілене (Ісус Христос). Для них Христос - це Бог і особистий Спаситель, Який через Духа Святого робить людину спосібною до життя в святості й спільності з Богом. Тому, вони сприймають Слово (написане і вітілене) без церковних посередників, передань та традицій, в простоті віри. Оскільки ж, Христос особистий Спаситель, а Слово Боже доступне для читання і дослідження кожній людині, то пастори і проповідники закликають всіх віруючих самостійно читати і досліджувати Святе Письмо, вірити в нього і з допомогою Божою жити в повній згоді і гармонії з євангельськими нормами. Ключовим тут є відомий протестантський принцип: Біблія пояснює Біблію.

 

З якої причини і на основі яких ідей виникло п’ятидесятництво?

Серед протестантських церков виник так званий «рух святості», що отримав великий розмах наприкінці ХІХ ст. у Великобританії та США. Мотивувася цей рух ідеєю про духовну освяченість або народження від Святого Духа, що, як стверджувалось, дасть змогу людині остаточно звільнитися від первородного гріха і набути духовної досконалості, навіть святості.  Дехто з представників цього руху, переживши в своїх духовних пошуках момент особливого сповнення або ж хрещення Духом Святим з ознакою говоріння на інших мовах, і почав про це проповідувати іншим. На ці духовні пошуки штовхала віруючих людей формалізація духовного життя, насамперед баптизму і методизму.

Коли і де виникло п’ятидесятництво?

Факт містичних духовних проявів, зокрема ж говоріння на інших мовах, що генетично пов’язаний з  днем П’ятидесятниці, завжди мав місце впродовж двохтисячолітньої історії християнства. Втім масовим це явище стало наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. саме в США. Відтоді п’ятидесятницький рух почав організаційно формуватися доки не набув рис церковної інституції. Втім, всесвітній п’ятидесятницький рух ніколи не був організаційно єдиним цілим, складаючись з багатьох деномінацій, союзів і груп церков.

 

Хто був засновником?

Родоначальником сучасного п’ятидесятницького руху вважаються методистський проповідник Чарльз Фокс Пархам (1873-1929 рр.), який почав проповідувати в 1901 р. в церквах Канзасу про хрещення Святим Духом із знаменням говоріння іншими мовами, і один з його найбільш відомих учнів і послідовників – чорношкірий баптистський пастор Вільям Сеймур (1870-1922 рр.). Саме його діяльність привела до того, що з 1906 р. з Лос-Анжелеса в Каліфорнії п’ятидесятницький рух став поширюватись по всьому світу через проповідь цього вчення в різних деномінаціях.

 

Як п’ятидесятництво потрапляє в Україну?

Джерела даного руху в Україні відносяться до давніх часів, коли в середовищі ортодоксального православ'я, з ряду причин, почалися духовні пошуки євангельського типу як віровчення, так і практики богослужіння, властивих для першоапостольської церкви. Ці пошуки, що приводили до утворення в надрах православ'я тих чи інших релігійних плинів, протестантських за своїм духом і харизматичних по своїй сутності, особливо підсилилися в часи розколу в російському православ'ї в епоху панування Олексія Михайловича. Особливо яскраво простежується спорідненість сучасного п'ятидесятницького руху з рухом духоборців і молокан у царській Російській імперії, безліч громад яких у ХVIII-ХІХ ст. було утворено на півдні України в Таврії. Це значною мірою підготувало ґрунт для наступного руху євангельських християн, баптистів і п'ятидесятників, що стрімко став розвиватися пізніше, коли поступово відбулося злиття духовних пошуків нашого народу і з євангельськими рухами в інших країнах.
Організований п'ятидесятницький рух сучасного типу на території України виник практично одночасно і незалежно в трьох осередках, які знаходились під владою різних країн. 1) В Західній України, яка тоді була під владою Польщі, організований п'ятидесятницький рух сучасного типу почався в 1920 році, коли в район міста Кременця, Тернопільській області, приїхали українські селяни, що були на заробітках в Америці: Порфирій Ільчук, Трохим Нагорний і Йосип Антонюк. Практично одночасно такі ж вогнища виникли в Рівненській і Волинській областях, завдяки діяльності реемігрантів, що поверталися з США. Це привело до того, що 4-6 травня 1924 року в Кременці був проведений перший з'їзд християн Святої П'ятидесятниці, на якому був утворений п'ятидесятницький союз церков під керівництвом Івана Герасевича. 2) На Буковині, яка була під владою Румунії, п’ятидесятницький рух розпочався 1928 року так само проповіддю реемігрантів з Америки в євангельських церквах, а також через проповідь вже навернених у п’ятидесятництво віруючих з Румунії. 3) У Радянській Україні перша п’ятидесятницька громада була організована 1921 р. в м. Одесі місіонером американського об’єднання п’ятидесятників Асамблеї Божої І. Воронаєвим, який свого часу змушений був втікати з царської Росії через переслідування за релігійні переконання. В Америці він навернувся у п’ятидесятництво, а на початку 20-х років повернувся з Америки і почав активно проповідувати п’ятидесятницьке вчення серед баптистів, адвентистів, православних. У 1924 р. понад 50 громад організували Обласний союз християн євангельської віри з центром в м. Одесі.

 

Яким сьогодні є п’ятидесятництво в Україні? Чи можна п’ятидесятників вважати Церквою?

З розпадом Радянського Союзу п’ятидесятництво розпочало активний вихід із «сектантського» підпілля, і вступило на шлях зміни ідеологічних акцентів, богословських формулювань та богослужбових практик, на шлях відкритості суспільству, побудови відносин з ним, на дорогу самоусвідомлення та самоідентифікації в нових реаліях. В Україні, станом на 1 січня 2015 р., зареєстровано 2605 громад, які позиціонують себе як п'ятидесятницькі. Ці громади об’єднані в декілька п’ятидесятницьких союзів. Найбільші з яких: Церква християн віри євангельської України (1576 громад та 112 000 членів); Об'єднана церква християн віри євангельської; Союз вільних церков християн євангельської віри. До складу найбільшого союзного об’єднання (Церкви ХВЄ України) також входять 8 церков в Іспанії, 2 в Польщі, по одній в Бельгії та Німеччині, які засновані українськими заробітчанами. П’ятидесятники є другою християнською і першою протестантською конфесією в світі, та п’ятою за величиною в Україні. Вони готові підтримати все, що сприяє зміцненню моралі, все, що несе в собі позитивні суспільні зміни та доповнює програму соціальних перетворень у державі. При обласних об'єднаннях та місцевих громадах п’ятидесятників  діє близько 30 дитячих будинків різного типу. Десятки місій всеукраїнського та регіонального масштабу працюють в сфері надання гуманітарної, лікарської допомоги малозабезпеченим, неповносправним, потерпілим від природних чи техногенних катастроф. Близько сотні реабілітаційних центрів для нарко- та алкоголезалежних. Ведеться дуже активне служіння в пенітенціарних закладах. Багато п’ятидесятників являються волонерами та капеланами на Сході України, вони одні з найактивніших учасників відбудови зруйнованих районів Донбасу. Все це демонструє нове лице українського п’ятидесятництва, яке дозволяє трактувати його як Церкву зі всіма правовими та організаційними закріпленнями суспільних відносин.

Журнал "Живе Слово"

НАЗАД ДО СПИСКУ