Ісус Христос являється основною і найвизначнішою Особистістю в Біблії. Він мав і має більше впливу на людей, ніж будь-яка інша особа чи подія в історії.
Дата публикации: 2017-02-06

- У Старому Заповіті є декілька сотень пророцтв, що передбачали прихід та служіння Месії, і всі вони написані за сотні і навіть тисячу років до Його явлення. Всі пророцтва про перший прихід Христа на землю здійснилися з точністю, тож безсумнівно, що так само здійсняться і пророцтва, що звіщають Його другий прихід.

 

- Про час народження Ісуса Христа говорив Яків, батько народу Ізраїльського, майже за 2000 років до того. Благословляючи своїх синів, Яків промовив до Юди (від якого пізніше розпочалася царська династія): «Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів» (Буття.49:10). Коли народився Ісус Христос, Палестина вже десятки літ знаходилась під окупацією Римської імперії, і владу юдеїв на той час, представляв вже не цар з дому Давида, і не суддя одного з родів Ізраїльських, і навіть не священик з синів Ааронових, а чужинець Ірод.

 

- Народження Ісуса Христа було чудом-ознакою, про яку ще 700 років раніше говорив пророк Ісая: «Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл (що в перекладі означає «З нами Бог» (Ісая.7:14). Це було надзвичайне народження, адже зачаття було непорочним, тобто воно здійснилось без участі чоловіка. Дух Святий злинув на Марію, і Всевишнього сила обгорнула її, через те то й Святе, що народилося, являється Сином Божим! (Лука.1:35)

 

- Місце народження Ісуса Христа було точно вказане пророком Михеєм сучасником пророка Ісаї: «Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних» (Михей.5:1). Містечко Віфлеєм, що знаходилось 8 км на південь від Єрусалиму, було батьківщиною Давида – засновника царської династії. Ісус являється і законним спадкоємцем престолу Свого батька Давида, і водночас Владикою неба й землі, Пастирем та Опікуном вірних зі всіх народів.

 

- Історично достовірна дата народження Христа наразі невідома. Святе Письмо не вказує ні дня, ні місяця, коли, саме народився Христос, що дає підставу окремим християнським течіям відмовлятися від святкування Різдва. Втім, відомо, що Ісус народився приблизно за два-три роки до смерті царя Ірода Великого, який помер в Єрихоні в кінці березня 750 р. від заснування Риму або 4 р. до н. е. На той час Римською імперією керував перший її імператор Октавіан Август (27 до н.е. – 14 н.е.), а командувачем легіонами та одночасно намісником імператора в Сирії був сенатор Квіріній.

 

- Протягом трьох перших сторіч християни не мали окремого свята Христового Різдва і його не святкували. Рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було прийнято на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 році.

 

- Марія ризикувала своїм становищем, авторитетом і навіть життям, погоджуючись прийняти волю Божу. Народити дитину до шлюбу, до того ж невідомо від кого, було соромом для всієї родини; чоловік, якому вона заручена, повинен був поступити з нею за «законом про ревнощі», внаслідок якого жінка, що провинилась ставала «прокляттям серед народу свого» (Числа.5:27). Але довірившись Господу та покорившись волі Його, Марія на всі віки і на всі роди стала блаженною, благословенною та благодатною матір’ю Господа.

 

- Мудреці, які прийшли зі Сходу поклонитися новонародженому Царю Юдейському, насправді були волхвами (з грецької «магос» - жрець, чарівник, ворожбит). Ці іновірці-язичники, навідміну від побожних юдеїв та священиків, розпізнали час, прийшли прославити та віддати поклін Христу-Царю.

 

- Мудреці прийшли не до стайні, як це часто зображують, а в дім. «І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому»,- так описує подію євангелист Матвій (2:11). Скільки саме їх прийшло - невідомо, втім припускають, що троє, бо принесли три дари: золото (для царювання), ладан (для священства), смирну (для смерті). Цими дарами вони засвідчили про велике призначення Новонародженого.

 

- Ісус був не однородженим, а первородженим сином у Марії, бо так написано в Євангелії: «Сина свого первородженого вона породила, а Йосип дав Йому ймення Ісус» (Матвій.1:25). Також сказано, що в Ісуса були молодші брати й сестри: «Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда? І чи ж сестри Його не всі з нами?» (Матвій.13:55-56).

 

- Ісус Христос народився не в розкішних апартаментах особняка біля столиці, а в бідній стаєнці Віфлеєму. Новонародженого поклали не в м’якеньку калясочку зі всіма зручностями, але, сповивши, поклали у ясла на сіні. Таким чином, засвідчує Євангелія, що Христос не цурається навіть найогиднішого грішника, і може народитися, тобто принести життя в найгірше та найбрудніше серце. Христос може перетворити нечисті ясла нашого серця в святий храм, місце земних плотських бажань зробити оселею благодаті Божої.

 

- Коли народжується в серці Слово (віра в Ісуса через слухання Євангелії), тоді Ірод витягає свого меча й посилає військо проти нас (ворог душі людської кидає всі сили свої проти Христа в нашому серці), бо він знає, що втрачає свою владу в житті людини. Та ніяка темрява не зможе погасити світло Христове в нас; Той, Хто тримає мільярди зірок в небесах, має силу зберегти і врятувати від усякого зла кожну дитину Свою.

НАЗАД ДО СПИСКУ